Мені 86 років. До пенсії працював шофером. Живу в Павлівці Миколаївської області. Був в окупації близько дев’яти місяців. Діти живуть окремо. 

Не було світла і води. Хліб і продукти привозили перекупники. Я маю господарство й невеличкий город, тож якось обходився, хоча й важко було. Пенсію не отримував. 

Біля мого будинку вибухнув снаряд. Все було побите: вікна, стіни, дах. Мене тоді пробрало до глибини душі. Вікна забив плівкою. Треба ремонтувати, а пенсії не вистачає.

На Великдень у сусідньому селі дві ракети впало біля церкви – хлопець і дівчина загинули. 

Мене відволікає робота. Гарую на городі, тому сумувати не доводиться. У селі роботи завжди вистачає. А у вільний час можна телевізор подивитися, адже світло вже є. 

Думаю, що війна повинна скоро закінчитися.