Мені 47 років. Я маю дитину з інвалідністю. Ми жили в місті Оріхів Запорізької області. Зараз мешкаємо в Запоріжжі. Виїхали на початку квітня. Перші три тижні жили в родичів. Потім до них приїхали друзі, а ми з’їхали на квартиру. Усі найрідніші – поруч. 

У дитини аутизм. Мені було складно пояснити їй, що сталося. Однак я спокійно говорила з нею. Також вона дивилася телебачення. Зрештою, зрозуміла, що йде війна.

Ми жили у багатоповерховому будинку. У ньому вилетіли вікна. Наша квартира пошкоджена. 

Мене приємно вразив наш президент, волонтери, військові. Сподіваюся, що війна скоро закінчиться. Дитина дуже хоче додому. З нею працює психолог. Хочеться щасливого майбутнього у вільній відбудованій країні.