Під обстрілами в Лисичанську ми жили місяць без світла, води, газу. Виїхали після чергового обстрілу, коли у нас постраждало житло і було наполовину знищено сусідню хату. В окупації залишився дідусь дитини. Там же не стало її рідного дядька. Подробиць не знаємо…

Зараз ми тимчасово мешкаємо в Івано-Франківську (я, донька і син). Чоловік помер незадовго до війни.

Води не було з початку війни, потім - світла і газу. Магазини не працювали. Їли запаси, які були. На жаль, коли ми виїжджали, з собою брали тільки найнеобхідніше, але в дитини є м'яка іграшка, яка з'явилася у нас, коли ми виїхали з Лисичанська. 

Дитина пережила смерть рідної бабусі, батька, дідуся… Також дуже переживала, коли померла улюблена кішка. Тяжко переживала обстріли.