Окупанти на Миколаївщині знищували все, що могли. А що не знищили – те загадили в прямому і переносному сенсі

Я з міста Снігурівка Миколаївської області. До війни було чудове життя. Я працював директором фермерського господарства. А як прийшла війна - то все зламалося. 

Я був в окупації в Снігурівці майже вісім місяців з цими російськими іродами. Вони знущалися над людьми. Особисто в мене забрали машину, залякували. 

Базу, якою я керував, повністю зруйнували. Врожай, посіви – все на полях залишилося. Поля не те що заміновані, але там дуже багато вибухонебезпечних предметів. 

І сапери неспроможні пройти й очистити всі наші поля. От і сидимо біля розбитого корита: оренда не виплачена - десять мільйонів висить, і врожай не збираємо.

Найбільше всього мене шокувало, які росіяни виродки і які вони дурні. Навіть собака мій справляє природні потреби в одному місці, а вони просто навіть до сусідів ходили і «клали» посеред кімнати. То це якими треба бути? Ну, це я такий приклад навів - і більше нічого не потрібно про них говорити. Просто виродки.

Коли нас звільнили, 8 листопада, була дуже велика ейфорія. Снігурівка була дуже великим опорним пунктом. Разів зо три наші війська робили спроби нас звільнити, але окупанти тут дуже окопалися. І ось, 8 листопада, дуже швидко - десь за годину - вони виїхали. Коли виїжджали, просто все палили: будинки, машини. А потім два дні нікого не було, і вже десятого зайшли наші війська. У мене почуття були просто неймовірні!

Частина наших мешканців була нейтральна до війни. Мені особисто було зрозуміло, хто чим дихає.

Моя думка така, що в цьому році все закінчиться. Ми ближче до літа візьмемо Крим і переможемо.