24 лютого почалася метушня, всі один одному телефонували. Ми одразу почули вибухи. Після того, як почала бомбити авіація, гинули люди і руйнувались будинки. Ми тиждень прожили у підвалі.

Виходити на вулицю було дуже страшно, але треба було готувати їжу. Руки тремтіли від страху, але дітей потрібно було годувати.

Магазини були закриті, ринок розбомбили.

За тиждень ми вирішили виїжджати. Батьки залишились в окупації з перший днів війни. Ми розлучені, на великій відстані. Я дуже хочу їх побачити, і щоб мої діти до них приїхали та відпочивали у бабусі з дідусем. 

Ми хочемо миру для наших дітей.