Моє село було окуповане в перші місяці війни. Все моє життя рухнуло в один день. З перших днів були масовані обстріли. Моя квартира зруйнована, як і все село. Росіяни - звірі, а не люди. Градами обстрілювали так сильно, що я думала - не виживу. Доводилось жити у погребі. Я була в шоці. У мене не вкладається в голові, як можна було напасти на нас? Вони гатять по людях і будинках.

Я не могла уявити, що таке станеться з нашою країною.

У селі виживати було неможливо через відсутність світла, води та газу. Я з чоловіком виїхала до Запоріжжя. Зараз сподіваюсь тільки на перемогу. Дуже хочу повернутись додому.