Я пенсіонер, мені 64 роки. На пенсії працював. Моє підприємство залишилося ціле. Я з Преображенки. Це Пологівський район. 

У перший тиждень через три двори від нас було влучання «Градом». У перший тиждень розвалили будинок, який молодята купили. Це було одне з найперших шокуючих вражень. Усі дроти перебило, газ. Тоді це було перше руйнування, яке ми побачили.

Життя з ніг на голову перевернулося. Ми всю ніч крутились і слухали, куди прилетить. Два місяці майже щодня в погребі сиділи. Щоб це зрозуміти, потрібно там побути. Коли осколки падають у дворі, які від цього можуть бути відчуття?

Продукти ще були вдома. Вода в нас у басейні привозна. Її возили водовози, а зараз їх немає. Один обіцяв доставити воду, а потім вранці подзвонив і сказав, що не привезе. Світло спочатку було, а тепер немає. І в Оріхові також. Газу вже давно нема, бо перебитий газопровід. Доходило до того, що люди на вогнищі готували їжу. В нас балончик був газовий. 

Ми вдома були три місяці, і коли стало зовсім нестерпно після чотирьох обстрілів протягом доби, то ми виїхали. Щодня ставало все гірше, а тоді вже була остання крапля. 

У нас власний автомобіль. Речі вже були складені, і коли стало нестерпно, то ми сіли й поїхали до Запоріжжя. 

Коли мене зупиняли на блокпосту і питали, що я везу, казав: «Квочку з курчатами, що майже вилупилися, кішку з кошенятами, старшого котика і собаку». Сусіди виїжджали, і я їх із собою віз. Стільки бродячих котів та собак пропало! Тварини ж також дуже бояться. 

Молоді та здорові не знайдуть роботи в Запоріжжі, а пенсіонер - тим паче. Здоров’я вже не те, щоб вантажником працювати. 

Сьогодні навідувався додому. Я думаю, що ми в село повернемося. У гостях добре, а дома краще. Я вважаю, що великі проблеми в Енергодарі. Думаю, що на тій території, де ми проживаємо, до зими закінчиться війна нашою перемогою.