Я з міста Лебедин. Жінка померла, зараз живу з братом. 

24 лютого ми вдома були. Прокинулися, я вийшов на двір і сусід мені сказав, що війна почалася.

Ми пенсію отримували, є свій город, там - картопля, а скільки нам потрібно? Коли вибухи чув, страшно було, звісно, але я вже пожив на світі - то не дуже і боявся.

Нам допомагали, привозили ліки, продукти, гуманітарна допомога була добра. Дякуємо усім, хто допоміг, то ж ми хоч не голодували.

Це потрібно якось вирішувати нашому президенту. Якось домовлятися між собою, все одно це все колись закінчиться. Аби швидше все закінчилося і вони домовилися.