Сім’ї Людмили Миколаївни вдалося залишити свій будинок, щойно поруч із ним почалися бойові дії. Героїня розповідає, що відчувала величезний страх не за себе – за дітей та онуків. Вона дуже вдячна всім, хто допомагає людям, які втекли від війни, і вірить, що скоро все зміниться на краще.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
