Я пенсіонерка, чоловік вже рік як помер, я хворію. До війни ми жили нормально, побудували це місто, станцію, а потім почалися військові події. Я так плакала, коли у нас бомбили... Тиждень жили в підвалі, потім на три тижні їхали до племінників у Запоріжжя.

Добре пам'ятаю, як в лютому 2015 року нас почали бомбити. Ми живемо в своєму будинку, у нас чотири сотки городу. Недалеко від нас впали два снаряда попали в сарай, побили дах, в будинку вилетіли шибки. Це було страшно. Нам допомогли відремонтувати дах і вікна.

Хочеться, щоб наші дітки і онуки не жили з війною

Ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Вона зіграла дуже важливу роль для нас, тому що пенсії маленькі.

Ми досі чуємо вибухи. За півтора кілометра від нас знаходиться лінія фронту, поруч Горлівка, Миронівка, Попасна. Ми чули все. Було дуже моторошно і страшно.

Мрію, щоб все було, як раніше. Хочеться побачити нормальне життя, щоб наші дітки та онуки не жили з війною, щоб Україна процвітала і все було добре.