Ганна Жидкова насилу стримує сльози від образи за те, що зробили з її рідним містом та країною російські солдати, вбили мирних жителів, зруйнували їхні будинки та залишили людей без даху над головою. Досі жінка не може забути обстріл міста, але щиро радіє, що в її Добропілля поступово повертається життя.