Світлана | Лиман

"Ходили російські рублі тут"

Ні перехожих, ні машин – вулиці Лиману на Донеччині вражають своєю незалюдненістю. За перший рік повномасштабного вторгнення Росії бої прокотились містом двічі: у травні, коли війська агресора захопили місто, і в жовтні – коли ЗСУ їх звідси вибили.

У Лимані практично немає вцілілих будинків: 85% житлового фонду зруйновано або пошкоджено. За вісім місяців після деокупації багато людей досі живуть без світла, газу і роботи. До того ж, армія РФ досі періодично обстрілює місто – лінія фронту проходить за 20 кілометрів. Матеріал Радіо Свобода.

Чимало людей, які зараз мешкають у Лимані, були тут усі п’ять місяців, поки хазяйнували окупанти. Світлана – голова вуличного комітету, або, як вона сама каже, «вулична». Її донька з п’ятьма онуками змогла виїхати ще на початку «гарячої» фази війни. Світлана з чоловіком-пенсіонером залишилися.

Світлана

«Виїхати можна було, але потрібні були великі гроші – перевізники вивозили, не волонтери. А самим виїхати нам нічим, машини в нас немає. І навіть зараз – немає як», – пояснює вона, не уточнюючи, про які суми йдеться.

Під час обстрілів вони з чоловіком ховалися в підвалі. Потім в місто зайшли російські війська. Магазини перестали працювати, але харчі можна було дістати, якщо маєш гроші.

«Прямо вдома, у своїх дворах, люди продавали продукти. Де брали – не знаю. Чи то багатші були, чи десь закупляли, але прямо у дворах продавали. Хто з машинами, з грошима – знали, де дістати. Ходили російські рублі тут», – розповідає жінка.

З самими окупантами вона намагалася не контактувати. Єдине – у будівлі міської ради «вуличним» щодня видавали хліб на кілька дворів. У Світлани було 50 підопічних, плюс вона сама з чоловіком.

«Той хліб доправляли, казали, нібито десь зі Слов’янська (до Слов'янська війська РФ не дістались, він не був вдруге окупований після 24 лютого 2022 року – ред.). Наш хліб нам же і роздавали. А потім - з якогось іншого місця. Не знаю, ми не питали - хіба таке питаєш? Брали, бо якось вижити треба було. Схопила буханці – і додому. Гуманітарку теж привозили. Людей збиралося багато, але не на всіх вистачало», – говорить вона.

Непрацюючий магазин

Не кажучи про обстріли військ РФ, яких ті час від часу, але регулярно завдають по місту. Проте, каже Світлана, люди потроху повертаються додому.

«І молодь, і старше покоління вертаються. Але з дітьми – мало. Я живу думкою, що хоч дочка з дітьми - в безпеці. Хоча над ними також літає. Живуть у гуртожитку на Дніпропетровщині, семеро людей в одній кімнаті», – розказує жителька Лиману.

І додає: хто пенсію отримує – то ще пів біди, а молодшим виживати дуже складно.

«Мені 62 роки, ще пенсію не заробила - ще три роки. Роботи немає, виплат немає. Але гуманітарку привозять, дякуємо й за це», – каже Світлана.