До війни Зоя Гаврилівна була медпрацівником, щасливо жила зі своєю сім’єю та раділа всьому, що мала. Але війна вкрала спокій мирних жителів. Жінка розповідає про танки та обстріли, що наганяють жах на людей. Зоя Гаврилівна засмучена через те, що ніколи не бачила правнука, який пішов вже до школи.