Молошна Діана, 15років, комунальний заклад «Сахновщинський ліцей № 2» Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області

Війна і мир - це дві стихії: Війна - біда, а мир - блаженство. Кожна людина хоча б один раз у житті чула вислів: «Поки не втратиш — не почнеш цінувати», але не всі знають його значення. Мені було 9 років, коли в моєму житті настав переломний момент. Навесні 2014 року в моєму містечку на Донеччині пролунало багато вибухів, криків, майже всі будинки зруйнували безліч снарядів, якими атакували мирних жителів та військових. Я мріяла, щоб усе це виявилося сном.

Хто відповість за втрачене дитинство малюків, які народилися та виросли під звуки війни?

Ми жили в будинках, у які щомиті могли влучити, і ходили до шкільних класів із закладеними мішками з піском вікнами. Звісно, Українська держава не стоїть осторонь, надається усіляка допомога постраждалим дітям та їхнім сім’ям, різні пільги, але поранені дитячі душі не залікувати, їм доведеться пронести ці спогади через усе життя.

Через деякий час моїй сім’ї пощастило переїхати подалі від фронту, у селище Сахновщина Красноградського району Харківської області, де мешкає моя бабуся, але це не зробило моє дитинство набагато кращим.

Тату прийшла повістка, він поїхав захищати нашу країну разом з іншими солдатами. Тоді я вже була в тому віці, щоб розуміти, що може трапитися на фронті, тому від’їзд батька став для мене важким ударом. У той день, коли він повернувся, я відчувала справжнє щастя. Для мене, як і для більшості громадян України, напад російських військ став шоком.

Я на все життя запам’ятала ті страшні, сумні дні, коли всі люди були в розпачі та в очікуванні невідомого.

Коли над нашою школою пролітали великі літаки та вертольоти, коли ми всією сім’єю сиділи біля телевізора в очікуванні новин і коли ми збирали та приносили до школи продукти харчування й теплий одяг для військових, які захищали територіальну цілісність нашої держави - це все мої спогади.

Кожна людина по-справжньому починає щось цінувати лише тоді, коли втратила його.

Тому зараз я розумію, що мир - найголовніша складова життя людини, яка хоче відчувати себе щасливою. Мирне життя разом із родиною та близькими людьми - це те, чого я бажаю найбільше.