Мисенко Софія, учениця 10 класу Трифонівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кучерява Ірина Сергіївна

Моя Україна майбутнього

Встане славна мати Україна,

Щаслива і вільна

Від Кубані аж до Сяну-річки

Одна, нероздільна!

Іван Франко

Двадцять четверте  лютого дві тисячі двадцять другого року, дата, що назавжди закарбувалася у пам’яті українців. Цього жахливого дня, почалося повномаштабне вторгнення ворога в Україну. І от, вже довгий час, ми змушені жити зі словом ,, війна,, на вустах. Скільки планів і надій зруйнувалось того дня... Якою ціною дається ця боротьба... Я, й досі, добре пам’ятаю той день. Як спочатку здавалося, ,, звичайний,, четвер,  прокинулась рано на уроки. Всі були стривожені, але я зовсім не розуміла що відбувається.

І тут, несподівано для мене, до нас поприїжджали родичі, які нервово повторювали, що почалась війна... Я не була готова почути цього, і не відразу усвідомила весь той жах, боялась уявити, що відчувають люди, які опинились відразу в епіцентрі подій.

Все дуже змінилося, а згодом, і моє рідне село опинилося під окупацією. Довгих вісім місяців, вона тривала, і весь цей час, люди  страждали. Але завдяки нашим солдатам-визволителям, Трифонівка, та  її жителі - вистояли. І відомо, мабуть, всім, що це, далеко не вперше, українському народу, доводиться виборювати свої права, свободу, культуру,  майбутнє. Все це, досягається дуже високою  і страшною ціною.

Хіба, українці, цього бажали? Ні, адже ми — мирна нація. Кожен з нас хоче спокійно жити в своїй країні під мирним небом. російська держава не боячись осуду Європейських країн, омиває руки нашою кров’ю, а її уже стільки, що плаче серце.

Значущість свободи і миру в житті нашого народу - безмежна, а що ж для нас, на сьогодення, означає мир? Наша свідомість поступово змінюється, підлаштовується під реалії війни, і це жахливо. Ми можемо плутати перемогу із миром. Але  зараз, я розумію різницю.

Для мене мир — щасливе, спокійне життя без конфліктів. Це вільна, процвітаюча країна, народ якої, може жити без страху, створювати сім’ї та розвиватись. Це повага людей та інших держав: до чужої культури, віри, способів життя, прав і націй в цілому.

Наша Україна -  чудова держава, що славиться своїми родючими землями, розмаїттям природи, яскравою давньою культурою, і перш за все   — народом. Якою ж я бачу Батьківщину в майбутньому? Вважаю, що зараз, дуже важливо берегти наші безкраї ліси, широкі степи, квітучі сади, мальовничі гори та моря. Адже, природа в країні зараз, дуже страждає, її буде складно відновити, але я вірю в те, що, невдовзі, все знов розквітне.

Україна, ні в якому разі, не повинна втратити свою культуру та ідентичність, які неодноразово старались знищити «Емськими указами» та «Валуєвськими циркулярами» , але нікому це не вдалось, і не вдасться! Наша солов’їна мова, неповторні танці та музика, смачнющі страви та унікальний одяг. Історії про неймовірних козаків, і єдність народу.

 Спільними силами, всі разом, ми зможемо побудувати чудове процвітаюче майбутнє. Тож, якщо хочемо бачити свою рідну країну  культурно, політично і економічно розвиненою державою,  спроможною відстоювати особисті інтереси,  повинні вдосконалюватися  самі, адже наша «суперсила» - бути згуртованими, тим самим, розвиваючи рідну країну, не бути байдужими до майбутнього, і докладати до цього, якомога більше зусиль.

Звісно, всі чекаємо закінчення війни та перемоги України. Ніхто не знає, коли це станеться, але, всі сподіваються, що якнайшвидше. Мало хто, в період війни, наважується будувати плани на майбутнє. Часто, з’являються питання про те, що ж ми робитимемо, коли скінчиться протистояння.

Мабуть, найперше, що я зроблю — це відсвяткую, адже,  це довгоочікувана подія. Треба буде повертатись до справ, особисто мені — навчатись, комусь – працювати, задля повернення до нормального життя, забезпечення сім’ї, відбудови країни.  Ми — українці, єдина нація, і розвиваючи себе, ми розвиваємо Україну!