Я з села Дудчани Херсонської області, тут народився і проживаю. Мені 65 років. Життя до війни було добре. А коли вторглися, то нам стало гірше. 

Ми спочатку не зрозуміли. У нас все тихо було, а тоді дивлюся - з тої сторони якісь зелені чоловіки повиїжджали. І білі пов’язки. Кажу жінці: «Дивись, це орки!» І тоді почалося «веселе» життя. Не хочу згадувати. Ніде я не виїжджав. Я тільки приїхав в лікарню. 

Все - на нервах, зрив був нервовий. Мене донька забрала в Нікополь, я там півтора місяці лежав. І ось тільки повернувся з лікарні.

Жінка також хворіє. Ліки і гуманітарну допомогу нам привозять від Фонду Ріната Ахметова, дякую. Нашому старості дякую. Велике дякую Олені Осадовій і Міші Ковальчуку - вони молодці, привозили нам гуманітарну допомогу під самий двір. 

Думаємо, до нового року війна має закінчитися. Новий рік вже будемо зустрічати без орків. Надіємося на те, що їх вигонять.