Ірина пережила окупацію Маріуполя. Обстріли, нестачу води та їжі. Але найскладніше їй було не фізично, а саме психологічно. Здоровій сучасній людині важко опинитись в такій страшній життєвій ситуації.

Мені 19 років, я навчаюся в університеті у Львові, а взагалі з Маріуполя.

У перший день війни я була вдома у Маріуполі. Мене шокували обстріли і взагалі все, що відбувалось. Багато було труднощів під час війни, але психологічно, мабуть, було найважче.

З самих перших тижнів були проблеми з їжею та водою. Батьки ходили по воду, по харчі на ринок, коли ще щось продавалося. А потім ми в середині березня виїхали. Був «зелений коридор» 15 березня, і ми з батьками виїхали на машині в Запоріжжя. У нас був кіт, ми його забрали з собою. У нього був дуже великий стрес, він сидів постійно в мами на колінах.

Звісно, було важко це все пережити, але є захисна реакція організму, тому зараз загалом усе добре.

Сподіваюся, війна скоро скінчиться. Я планую жити в Україні, закінчити університет, працювати.