Мені 37 років. Я з села Велика Лепетиха Херсонської області. Маю трьох дітей. Зараз мешкаю у Броварах. Мої батьки залишилися на Херсонщині. Їхній будинок постраждав, а в мене немає змоги забрати їх. Вони наполягли на моєму від’їзді через дітей. Якби я була одна, то нізащо не залишила б батьків. 

24 лютого я збирала дитину до школи. О шостій ранку пролунали вибухи. Згодом зникли світло й вода. Не було хліба і підгузків. Я дуже вдячна сусідам за допомогу.

Мій дворічний син злякався вибухів, тому я вирішила виїхати до старшої доньки у Бровари. Ми потрапили під обстріл, коли проїжджали «сіру зону». Я отримала поранення в ногу. Зараз уже все добре. 

Старша донька працює на дому швачкою. Я поки що не знайшла роботу. Ні з ким залишити меншого сина. Надіюся, що війна скоро скінчиться. Хочемо повернутися додому.