У перший день війни в мене був вихідний. Я поїхала на базар і саме пересувалася техніка. Це шок був. Швидко зібралася й поїхала на роботу. Я боялася залишатися вдома сама. Коли побачила колону техніки, я розплакалася, злякалася.

Ми жили в центрі села. До нас падав снаряд і влучив у старий будинок, воронка була в городі, постраждала теплиця. Старий будинок постраждав, а де ми жили, потрапляли осколки, відкривало двері. У будинку відвалилася частина кута. Я залізла під стіл і сиділа. Навіть не знаю, як там помістилася. Це було 31 січня 2016 року, по-моєму.

Ніхто нічого не відновлював. Новий будинок, де я живу, не постраждав, а старий – кому потрібен?

У підвалі доводилося дуже довго сидіти, ми перебували там по півроку.

У нас він не дуже хороший, тому бігала до подружок і сусідів, де тільки не ночувала, залишалася і в себе іноді. А потім у будинку вибрала кімнату без вікон і там тулилася, і під столиком, і у ванній.

Коли побачила колону техніки, я розплакалася

Запам’яталося, як влучали снаряди. У мене такий шок був! На наступний день вранці до мене приїхала швидка, ще лікарня була закрита. Я стояла там на обліку. Уночі мені зателефонувала дільнична і каже: «Вашу вулицю дістало?» Вона приїхала, виміряла тиск. Не залишили.

Я нікуди не виїжджала. Подруги й діти виїхали, а я сиділа тут. Через війну змінилося наше фінансове становище. Доступ до води є постійно, у нас колонка на будинку. А по здоров’ю дуже вдарило. У минулому році за три місяці я тричі лежала в лікарні, посилали на групу, сказали, що потрібно зробити операцію на серці, а мені до пенсії залишився рік.

Начебто поки тиша й повернувся сенс життя. Але здоров’я вже немає. Це все зробила війна, до цього я не знала взагалі жодних проблем. Але під час війни почалися серцеві порушення.

Половина Трьохізбенки виїхала, молоді немає, дітей немає. Ніякої радості. Дочка моя живе тут. Я навіть і не хочу, щоб вона тут залишалася, бо роботи немає. Кажу їм: «Їдьте куди-небудь, купіть десь житло. Що ви тут мучитеся?» Я більше за них хвилююся. Вони сидять без роботи, молоді, їм по 40 років, а роботи немає.

Ми отримували гуманітарну допомогу, як давали всім, так і нам. Вона відіграла велику роль. Продуктові набори були хороші, звичайно. Давали й миючі засоби. У минулому році від Червоного Хреста ми отримали курей, купували корм, усю зиму були з яйцями та м’ясом, слава Богу.