Сергій залишив Сєвєродонецьк 14 березня. До виїзду його підштовхнула розмова із українськими військовими. Стало зрозуміло, що залишатися у місті смертельно небезпечно. Виїжджала родина під акомпанемент вибухів. Міни лягали зовсім неподалік – за триста метрів. Наступна ніч на підлозі у спортзалі в одній із Павлоградських шкіл здалася Сергію ідеальною – вперше за кілька тижнів він спав у тиші.