Коли почалася війна, я дуже злякалася за свою сім'ю. Потім більше чотирьох місяців ми ходили в бункер під час обстрілів.

Коли снаряд влучив у школу, ми поїхали з міста

Було дуже страшно, здавалося, що ми помремо. Я дуже переживала за своїх бабусь і дідусів.

 Пам'ятаю, одного вечора я вже лежала в ліжку, аж раптом небо за вікном стало червоним – і мама вибігла з балкона. То був не перший обстріл, але коли того вечора снаряд влучив у школу, ми поїхали з міста. Зараз ми з родиною живемо у Краматорську, і у нас все добре.