Я була в хаті і підмітала пол, а тут за вікном падає снаряд «Града»! Вікна вилетіли на вулицю. Ми були в такому шоковому состоянії, не поняли, що воно таке.

Це був перший день війни.

А потім ховалися до сусіда в погріб. Ще до війни я поламала ногу. Одного разу стріляли – і я впала в хаті. Якось долізла до забору, встала і кажу чоловікові: «Я не піду нікуди зі своєї хати». Після того, коли стріляли, весь час знаходилась в хаті. Лежала в спальні на полу, і все. У нас немає підвалу, він валиться, засипається, там вода до поясу.

Сам будинок наш не постраждав, все ціле. Правда, побиті забор на вулиці, криша на кухні і над сараєм. Вікна всі вилітали.

Війна повліяла на нашу жизнь. Коли стріляли перший раз, у мене віднімалася мова, я дуже сильно заїкалася.

Як начинають стрілять – у мене начинаються нерви, я начинаю труситься. Зараз спокійно, а буває що стріляють. Буває, в огород підеш полоть поки не стріляють, занімаємся, а начинаєм слишать, що бабахкають або стріляють – тікаєм.