Мені 22 роки. Я мешкала з батьками у Запорізькій області. Ми не виїхали відразу, бо у перші дні в селі було тихо. А потім прийшли окупанти й не випускали з села. Ми жили без газу, світла, води. Через обстріли весь час сиділи в підвалі.

Ми тримали свійських тварин, тому у нас було м’ясо. Мали свою картоплю й закрутки. А потім росіяни дозволили їздити в інші міста по продукти.  

Мене шокувало те, що від нашого села нічого не залишилося. Наш будинок також розбили. 

Коли я вийшла з підвалу, осколок від снаряда потрапив мені в легеню. Мене доправили до Токмака і там прооперували. Після виписки з лікарні, я з батьками виїхала в Запоріжжя. Тут пройшла реабілітацію. 

Хочеться якнайшвидшої перемоги, мирного й спокійного життя.