Війна прийшла у рідне місто Галини Андріївни 4 березня. Кудись їхати не хотілося, але через кілька днів довелося нашвидкуруч зібратися та залишити домівку, бо навіть в підвалі було страшно. Героїня виїжджала з великим сумом та плачем. Рідні підтримують один одного, вірять що бойові дії припиняться й все буде добре.

Кожного дня плачу від того, що хочу додому