Мелаш Вікторія

ВСП «Бобровицький фаховий коледж імені О.Майнової НУБіП України», м. Бобровиця, Чернігівська область

Викладач: Малюх Тетяна Володимирівна

Моя Україна майбутнього

Час країни люди поділяють на минуле, сьогодення та майбутнє. Як кажуть, майбутнього без минулого і теперішнього не буває. Воно утворюється поступово, залежно від пережитого. Майбутнє — це незвіданий шлях, який невідомий людині. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Тому у цьому есе я хочу викласти свої думки щодо майбутнього моєї країни – України.

Звичайно у наш період, період війни тяжко розмірковувати над майбутнім, адже кожної секунди, хвилини, години є загроза…постійна загроза – смерть. Після закінчення війни я насамперед хочу зібратися із своєю сім’єю, провести цей день разом! Також скажу спасибі собі за те, що не занепала духом і твердо вірила в перемогу.

А основною моєю місією з моменту початку війни є популяризація української мови серед російськомовних ровесників, які були змушені покинути рідні міста і опинилися на заході країни в україномовному соціумі.

Потім буде тривати довгий, тяжкий етап – відбудова. Ми повинні створювати країну, яка буде цікава світові. А це означає, що ми повинні вкладатися не лише в матеріальне, ми повинні вкладатися в людей. Ми повинні постійно працювати із свідомістю людини. У нас вже є певні напрацювання: гідність, повага до захисників. Ми маємо нарощувати внутрішні грунти, щоб українська свідомість стала такою, на яку б звертав увагу весь світ.

Також Україна не має втратити свої традиції, звичаї, танці, одяг, оцей завжди піднесений настрій, усмішки на обличчях людей.

Сьогодні моя країна багата на працьовитих людей, завдяки ним ми переможемо, відбудуємо та будемо розвиватися все більше. Звичайно, будуть залишатися проблеми екології, сировини, продовольства, енергетики, бідності, відсталості, але поступово їх можливо подолати, якщо працювати разом, докладаючи великих зусиль.

У майбутньому Україна буде активним учасником світової спільноти, сприяючи миру, стабільності та співпраці на міжнародному рівні. Вона буде розвивати відносини з іншими країнами на основі взаємовигідних угод та дипломатичних ініціатив. Така Україна сприятиме створенню гармонії та розуміння між народами.

Але майбутнє України не може бути забезпечено без активної участі сучасних громадян. Кожен з нас має внести свій внесок у становлення майбутньої України, працюючи над власним розвитком, громадською активністю та вихованням молодого покоління в дусі толерантності, миру та відкритості.

На мою думку, мир – це, перш за все, розуміння. Воно має бути в кожній родині, навіть у незнайомих людей. У нас час його не вистачає. Народ починає ділити нашу країну на певні території за різними ознаками, люди починають сваритися, виникає все більше конфліктів, але це не має зупиняти їх рухатися вперед. Адже Україна – це єдина країна, яка не має чіткого розмежування. Головне - це люди, які створили державу, вони роблять все, щоб покращити її.

Про український народ можна говорити тільки з гордістю, бо він є і волелюбним, і працьовитим, і пісенним, і душевно щедрим, гостинним.

Я дуже люблю свою країну попри те, що, може, для кого десь і краще. Я впевнена, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірші від умов у інших країнах. Та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників.

У нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і достатньо  ресурсів. Я одна з українців, я громадянка України! Я тут народилася, тут пройшло моє дитинство, тут я виховаю своїх дітей і зроблю для своєї країни все, що від мене буде залежати. Я впевнена, що українська держава – могутня і миролюбна країна. Ми зможемо  рости разом з нею. Я щиро вірю в найкраще. А сьогодні – я студентка, і повинна вчитися, щоб у майбутньому принести Україні якомога більше користі.