«Кров тут була та пара пальців. Я їх сховав, щоб мамка не бачила»

Харьковський Іван, 13 років:

Гуляли ми з хлопцями у футбол, і йшов я додому і знайшов патрон цей. Прийшов додому, поїв, велик робив. Потім почав у патроні дірку робити – і він вибухнув. А далі я не пам’ятаю.

Брат Харьковський Олексій, 22 роки:

Тут військових дій не було, але у нас були такі люди, що приходили з армії, ну з АТО. Може хтось йому і дав. Ми у нього запитували всю дорогу, як їхали. А він казав: «Я знайшов біля садочка на асфальті». І все. Може і правда знайшов, а може хтось і дав. Він казав, що хотів кулончик собі зробити.

Я був у хаті. Якраз на дві години мені на роботу йти. Збирався. Потім чую – вибух. Це десь було о першій годині дня. Я вибіг на вулицю – і брат менший Ванька біжить до порога, і кров.

Я швидко мамку побіг кликати. Потім джгут виніс. Джгутом перемотав руку йому. Потім мамка побігла швидку викликати. А я подивився, що він підривав. Я зайшов, тут смерділо таким порохом. І було вікно розбите, кров була. Було пару пальців. Я їх заховав, щоб мамка не бачила.

Першу допомогу я надав. В армії служив, вчили там. Відразу джгутом перемотав руку йому, щоб він не бачив, я трішки накинув, щоб він не злякався, не втратив свідомості. Потім він каже: «У мене живіт болить». Я підняв футболку, а там теж осколки були.

Біля нас дитячий садочок. Там, він говорив, що десь знайшов на асфальті кулю чи патрон, я так зрозумів.

Мама Харьковська Світлана:

Коли ми почули цей гуркіт, вибіг перший син, старший мій. Коли він побачив його біля порога, то закричав: «Мам, іди сюди!» Коли я сина побачила, я далі не пам’ятаю. Пам’ятаю, що син джгут натягнув йому на руку. І ще пам’ятаю, що я рушник натягнула і дуже кричала.

Потім побігла до фельдшера. Фельдшер викликала швидку допомогу. Я почала чоловікові телефонувати, щоб він приїхав. Відправила сина швидкою допомогою в лікарню зі старшим сином, а сама побігла гроші шукати. Взяла гроші, і ми з чоловіком поїхали в лікарню.

Робили йому операцію п’ять годин у Біловодську. Потім мені порадили відправити його в реанімацію в Лисичанськ. Ми на другий день відправили його в Лисичанськ у реанімацію.

Із Фонду [Ріната Ахметова] нам допомогли дуже ліками. Я дуже вдячна. Коли ми відправили сина в реанімацію, на другий день вони вже відгукнулися. Уже почали ліки привозити. Йому ж треба було колоти знеболююче, бо у нього болі були дуже страшні. Кишківник пробитий був, пальців не було.

Рінату Ахметову дуже величезне спасибі. Величезне. Велике спасибі, що він так допоміг. І зараз ми перший раз у санаторії. Ми ніколи не їздили в санаторій.

Тут дуже добре. Ходимо купаємося, процедури робимо, синові стало набагато краще. Він став якийсь спокійний, після грязьових ванн особливо. Він не дуже руку піднімав, а тепер став руку піднімати добре. Масажі дуже добре йому допомагають. Усе подобається.