Ми потрапили під обстріл касетними боєприпасами 28 лютого біля свого дому в місті Харкові. На тому місці загинуло 11 людей і було 40 поранених, серед них – моя сестра та її чоловік. Сестрі поранило кисть правої руки, а зятю – ногу. Першу операцію зробили в Харкові. Через місяць ми виїхали в Кривий Ріг. Мені дуже пощастило, що я не був поранений, хоча ми були поруч. Зараз мої рідні в Києві на повторній операції. Їм обом зробили операції, але не дуже вдало.

Ми до Кривого Рогу з Харкова виїжджали двома машинами 12 людей. Триста кілометрів до Кривого Рогу долали 15 годин. Але добралися. 

Зараз у Кривому Розі живемо трьома сім’ями. У нас одна квартира в Харкові зруйнована. Ми не переїжджаємо до Харкова - чекаємо, коли закінчиться лікування.

Найскладніше – перебувати в евакуації. А ще - те, що квартира постраждала. Офіс наш повністю зруйнований. Постраждала дачна будівля, яка була на лінії розмежування. Гараж розбили. Хочеться вже додому, щоб усе відновлювати поступово та починати працювати.