Ми живемо в Краматорську. Нікуди не виїжджали. Чоловік після інсульту, його сестра хвора - ми не могли її кинути. Чоловіку 82 роки, мені - 74.

Коли мені зателефонувала брата жінка і сказала, що війна, я спочатку не зрозуміла. Не повірила. Переживала за сина, невістку, онука. 

У нас все є, гуманітарну допомогу отримуємо. Ліки, звісно, самі купуємо, а з продуктами все добре, гуманітарна допомога приходить.

Війна – це, звичайно, жах. Одне діло, коли про це чуєш, а інше - коли все це бачиш.

Я хочу, щоб війна скінчилась якомога швидше, щоб люди себе відчули вільними від цих проблем. Щоб відбудувалися.

Хочеться миру і спокою. Я думаю, що скоро війна закінчиться. Дякувати і допомозі інших країн. Думаю, що це довго не продовжиться.