Гончаренко Анастасія, учениця 9 класу КЗ «Богодухівський ліцей № 2»

Вчитель, який надихнув на написання есе: Яковлєва Олена Сергіївна

«Моя Україна майбутнього»

Для кожної людини її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Любов до Батьківщини є проявом гордості за свою рідну землю, за її матеріальні й духовні надбання.

Моя Батьківщина – це Україна. Країна, в якій я народилася, де я зростала, заводила перших друзів, пішла у перший клас. Країна, де живуть мої батьки, мої дідусі і бабусі - люди, яких я безмежно люблю. І я люблю Україну. Державу, що вкотре доводить, що Україна – країна з славетним минулим, культурою, невмирущою мовою і незламною нацією. Україна – це й розумні вчені, і талановиті митці, і видатні спортсмени, відважні воїни, а також кожен з нас.

Ми вчимося, працюємо, творимо, відстоюємо й перемагаємо. Досягаючи успіху, ми створюємо успіх цілої країни.

Ще багато століть тому наша Вітчизна зазнавала утисків: забороняли писати, друкувати книги і навіть розмовляти рідною українською мовою – чим тільки зміцнили дух українського народу. Ось так і зараз, Україна знову відчуває тиск іншої країни, що бездумно і жорстоко тероризує країну-сусіда – Україну. Але як український народ не зламався раніше, так вистоїть і цього разу, адже бути українцем означає бути частиною могутньої держави, щодня і щохвилини виборювати нашу незалежність і свободу.

Звертаючись до історичного минулого української нації, осмислюючи його духовні цінності, неможливо не пишатися власним волелюбним народом, що до кінця прагнув свободи своєї країни. Українці – вільний народ з незламною силою духу. Українська історія сповнена гідних прикладів мужніх і відважних захисників України. Хоробрість і стійкість не дозволяли нашому народові відступати перед обличчям ворогів і загарбників. Тому й зараз багато українців з різних куточків нашої держави вимушені захищати Україну, захищати, жертвуючи власним життям. Ми всі пишаємося тими, хто зараз мужньо й відважно захищає кордони нашої країни.

Але українці, що захищають суверенітет України – це не тільки українські Захисники, це й наші волонтери. Сила держави - у єдності та взаємній допомозі. Дбати про Україну - це дбати й про одне одного, про тих, хто поруч, про тих, кому складно. Адже тільки пліч-о-пліч ми зможемо пройти час війни та захистимо суверенітет України.

З початком війни в Україні багато українців почали волонтерити, відправляючи гуманітарну допомогу на фронт, збираючи кошти на закупівлю необхідного спорядження для армії та допомагаючи сім’ям бійців, адже це один з способів пришвидшити наближення перемоги України, підтримати не тільки Захисників, а й інших українців, що опинилися у скрутній ситуації і потребують допомоги.

Любов до Батьківщини не повинна закінчуватись лише словами, спілкуванням українською мовою чи жовто-блакитними кольорами, тому я серед тих, хто долучився до волонтерства, намагаючись допомогти чим можу. У нашій школі доволі часто проводяться заходи для підтримки українських Захисників. Наприклад, збір тканини для плетіння маскувальних сіток, створення подарункових боксів на різні свята, виготовлення свічок, які зручно використовувати у окопах, написання листів до воїнів, вітаючи їх зі святами і нагадуючи про те, що їх чекають, чекають їх повернення на рідну вільну землю. Проводяться багато й інших волонтерських акцій, до яких я долучаюся з задоволенням і з вдячністю до тих, хто героїчно захищає український народ.

І лише зараз ми розуміємо, що герої – це не люди в костюмах і з суперздібностями. Насправді це наші українці, наші лікарі й рятувальники, наші Захисники й волонтери, суперсилою яких є нескорення сили духу, відвага і готовність до самопожертви, захищаючи рідну землю.