Я з Мирнограда. Мешкаю з дружиною і двома доньками. Вони то виїжджають, то повертаються. Коли почалася війна, я був на роботі. Дізнався з новин, що у Києві війна. 

У Мирнограді були перебої з водою, зі світлом, але ми вже звикли. Шокувало, що у 21 сторіччі почалася війна.  

Приємно, що люди допомагають один одному у складний момент. Можна сказати, що війна об'єднала українців.

Війна ускладнила розвиток дітей. Молодша донька не ходить у дитсадок, старша займається спортивною аеробікою і, щоб потренуватися, змушена їздити на збори та змагання в інші області. І навчання дистанційне - це нелегко. Я брав відпуску, виїжджав разом з родиною, потім повертався на роботу. Нас відправляли в простій, а потім розпочався навчальний рік і ми почали працювати. 

Дуже хочу, щоб війна закінчилася чимскоріше. Мрію, щоб життя було, як до війни: щоб була можливість нормально жити і розвиватись, щоб можна було вільно пересуватися по всій Україні, так як це було до 2014. Захотів - поїхав у Донецьк або в Луганськ, захотів - до Криму.