Прокинулась вранці від вибухів вдома.

Під час війни довелося стикнутися з труднощами. Не було коштів виїхати. Не було продуктів для тварин. Люди тікали, залишали беззахистних тварин.

Купляла пшеницю. На вулиці знайомі робили з нею крупу. Купляла обрізки сала і варила кашу, щоб якось прогодувати тваринок. Топити було нічим.

В травні 23 я приїхала до чоловіка в Хмельницьку область. Переїзд обійшовся 3500 доларів. Чоловік досі віддає борги.

Приємним моментом було те, що знайомі прислали кошти на харчі. Роботи немає. До війни працювала продавцем. Хотілося б вирощувати курей на м'ясо.

Є речі, які нагадують  про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року. Це мої 38 котів та 2 вівчарки, яких я вивезла. Вівчарка Мірослава, сліпа. Я забрала її блукаючю з базару. В неї була контузія.

Ще я забрала білу в'язану скатертину, яку в'язала моя прабабця.