Валентина Олександрівна до війни жила в достатку. Вона мала машину, квартиру, котедж у селищі, з чоловіком жили добре, виховували двох синів.

Коли стріляли, вона з сусідами ховалась у підвалі.

Тоді перебили електролінії та газ, не було води, люди сиділи у холодному підвалі, на мангалі готували їжу, щоб нагодувати дітей.

Перші два роки спали одягнені.

Жінці найбільше хочеться, щоб діти та онуки цього горя не бачили, і щоб життя налагодилося.