Коли почалася війна, я була вдома, готувалась до роботи. 24 лютого до мене приїхала донька з Києва, але як тільки дізналася про війну, одразу поїхала назад. Сказала, що там вона потрібніша. Вона медик. 

Найважче було, коли бомблять, коли дивишся новини, бачиш людський біль, коли люди гинуть, коли мами ховають своїх дітей - це дуже важко. 

У нас води немає, газу немає, у мене все на електриці, батареї холодні. Але все це можна пережити. Велике спасибі Фонду Ріната Ахметова за допомогу. Наші всі колеги йому дуже вдячні, особливо багатодітні родини і пенсіонери. 

Тішить те, що люди зараз згуртувалися, один одному допомагають. Навіть у дрібницях. Це дуже приємно. 

На початку масштабної війни дуже багато людей виїхали з Мирнограда, магазини позачинялись, лікарні майже не працювали. Люди злякалися, звісно. А зараз майже всі повернулись. У нас у будинку майже весь під'їзд заповнений. Дім є дім. 

Коли путін помре, тоді закінчиться війна. Мені хочеться, щоб війни ніколи ніде не було, щоб наші діти і внуки були поряд з нами, або просто були живі-здорові і щасливі. Щоб був мир, любов, добробут і близькі поряд.