Я Вероніка, мені 10. У мене є ще три брати - двоє молодших та один старший брат. Нас усіх виховує мама одна. Наш тато поїхав. Ми постійно міняємо житло. Не маємо свого дому. Я дуже люблю свою родину і пишаюся мамою.

Ми дуже боялися. На той час ми жили в Києві. Це дуже дуже страшно. Мій брат почав просипатися в ночі і бігати, мама постійно ловила його. А самий молодший брат почав пісятися від кожного страху. А Максим пішов боронити країну. Це страшно. Мама нас старалася веселити і запевняти, що з нами буде все добре.

Я хочу, щоб все закінчилося. Мрію про мир. Щоб ніде більше не вбивали дітей, людей. Мрію про власний дім з моєю кімнатою. Мрію, щоб мама була здорова та усміхалася частіше. А ще хочу Миколая попросити телефон, бо мій зламався. А для братиків - лего Ніндзяго, машинку оптімус прайм, теплий одяг.