Мені 55 років. Я інвалід першої групи. Маю доньку, зятя і дев’ятирічну внучку. Ми жили в селі Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. Я працювала вихователькою в Оріхові. Зараз – у відпустці. 

Росіяни обстрілювали наше село з перших днів війни. Я виїхала в Запоріжжя першого травня. Донька з сім’єю – раніше. Мама не витримала другу війну, померла. Їй було 85 років. 

Коли я виїжджала, то не було ні світла, ні води, ні газу. Гуманітарну допомогу привозили. Сільський голова дуже допомагав. У Запоріжжі ми отримали гуманітарку від Фонду Ріната Ахметова та інших організацій. Дуже вдячні всім. 

Найбільше шокували обстріли й руйнування будинків. Мала Токмачка не окупована, але досі під обстрілами. Сусідні села – в окупації. Хочеться, щоб швидше закінчилася війна, щоб усі жили в мирі та злагоді.