Людмила Миколаївна згадує, що після повномасштабного вторгнення в її селі було ще спокійно, однак із 4 березня зайшла колона російської техніки, і життя змінилося. Не стало світла, але найбільше лякала відсутність води. Під час обстрілів усі жителі згуртувалися та підтримували один одного як могли. Сім’я жінки виїхала після того, як у двір прилетів снаряд.