Я народилась у Білорусі. Там прожила 15 років. У Снігурівку приїхала з мамою. І тут я уже 62 роки. До війни працювала робітницею на свинофермі. У мене є орден "Знак пошани". Потім я працювала до пенсії на хлібзаводі. 

19 березня росіяни зайшли до нас у Снігурівку. Ми пробули в окупації вісім місяців. Я нікуди не виїжджала. У мене було два інсульти, мені важко ходити. 

У нас не стало світла, у кранах не було води. У кого були свердловини, набирали у бочки і людям розвозили. Двічі вмикали генератор, щоб подати воду. Набирали воду у басейни, збирали дощову воду. Медикаменти доводилося купувати на базарі, платили втридорога. У мене тиск, потрібно приймати ліки.

Нас почали знову бомбити. Дві ночі вже не спимо.

Коли закінчиться війна невідомо. Якби нам відразу дали багато зброї, ми б перемогли.