У перший день війни я почала збирати валізи, бо знала, що будь-якої миті потрібно буде виїжджати з міста. Найбільше мене шокувало, що росіяни стріляють по житлових будинках, вбиваючи дітей. Скільки загинуло людей! Заради чого? 

Найтяжчим було поїхати з рідної домівки без нічого. Я з родиною їхала власною автівкою. Морально це було дуже важко.

Чоловік залишався деякий час в Бахмуті, потім його мобілізували.

Зараз ми живемо в Одесі. Коли закінчиться війна, я не знаю. Мені дуже хочеться миру, аби діти не жили в страху.