У Харкові я жила під обстрілами. Моїй дитині на початок війни виповнився всього один рік. Я все ж таки сподівалась, що війни не буде та мені не доведеться виїжджати з рідної домівки.

Мене шокують обстріли, ракети та прильоти снарядів у житлові будинки. Я постійно хвилююсь за свою дитину.

Мій вітчим захищає країну. Сподіваюсь, він повернеться живим після закінчення війни. Майбутнє України я бачу процвітаючим.