Мені 31 рік. З 2019 року жив у Маріуполі. Працював спочатку на Азовсталі, а потім перевівся на завод Ілліча. Коли почалася війна, лежав у лікарні. 26 лютого мене виписали. 

Найбільші труднощі були з водою. По неї потрібно було ходити під обстрілами до криниці. Готувати їжу було проблематично також через обстріли.

23 лютого в наш будинок влучила ракета. Ми з дружиною тоді ночували у знайомих. Через три дні в наш мікрорайон ввійшли окупанти й вивезли нас на фільтрацію в Донецьк. 

Мене заарештували на десять діб. Після цього зі мною спілкувалися представники ФСБ. Вони хотіли відправити мене в Оленівку, але зрештою відпустили. 

Я зв’язався з дружиною. Виявилося, що вона була в Тольятті. Поїхав до неї. Там мене примушували оформлювати російське громадянство, але я відмовився. Потім наші волонтери вивезли мене через Башкирію та Білорусь в Україну. 

Я не знаю, яке майбутнє чекає на мене. Мій будинок в Маріуполі розбитий. Скадовськ, у якому я жив до 2019 року, окупований. Там залишилася моя мама. Хочеться, щоб був дах над головою і робота.