Мені 30 років. Я жила з батьком у селі Щасливцеве Генічеського району Херсонської області. Ми мали власний будинок. На початку березня минулого року знайомий вивіз нас у Запоріжжя. Тоді вже був пошкоджений міст у Генічеську, але залишалася вузька смуга, якою можна було його перетнути.

Я весь час працювала дистанційно на запорізьку компанію, тому переїзд ніяк не вплинув на роботу. Спочатку моєї зарплати не вистачало на проживання, тому ми з батьком ходили по гуманітарну допомогу, хоча мені було ніяково її брати. Потім отримали виплати як внутрішньо переміщені особи. Згодом батько знайшов роботу.

Я думаю, що війна триватиме ще не менше року. Хочеться, щоб наші війські визволили Арабатську Стрілку, тоді б ми змогли повернутися додому.