Я жила в Маріуполі. Вранці 24 лютого виїхала звідти.

Прокинулася від вибухів. Я не була готова до такого, хоча напередодні мала якесь страшне передчуття. Ми зі знайомою виїхали о шостій ранку. Встигли вибратися з міста до активних обстрілів. Тільки-но проїхали селище Нікольське, що неподалік від Маріуполя, як його обстріляли.

Страшно було не знати, що трапилося зі знайомими і колегами. З ними два місяці не було зв’язку. Потім вони з’явилися в мережі і розповіли, з яким жахом зіткнулися.

Слухаючи їх, я дякувала Богу, що виїхала вчасно, бо не витримала б таких випробувань. Я дуже чуттєво все сприймаю. Всі мої рідні виїхали, а зі знайомих дехто залишився в Маріуполі.

Слухаю прогнози експертів і наївно вірю, що війна закінчиться навесні або влітку. Хоча, дивлячись на масштаби трагедії, розумію, що для врегулювання конфлікту потрібен тривалий час.

Після нашої перемоги хочу повернутися до рідного Маріуполя і звичного життя.