Валерія – з селища Тетерів. Спочатку їй здалося, що війна – це щось далеке. Але згодом вже стало видно, як бомблять Бородянку, Макарів. Як літає прямо над домом ворожа авіація. Шок змінився необхідністю діяти. Родина виїхала 5 березня до Рівного. А шостого вже ночувала на Арені Львів. Далі була Польща.
Після повернення Валерія підтримує українських військових, пише їм вірші, допомагає, чим може.