Перший день війни для мене був жахливим. У мене і досі перед очима російські літаки. Мені здавалось, що вони впадуть на мене. Це було страшно. Потім почались обстріли. Росіяни бомбили село дуже сильно, а згодом окупували його. 

Запаси їжі у мене були. Сусіди допомагали один одному. 

Після прильоту снаряда у будинок моїх рідних я виїхала. П’ять днів ми діставались в Європу. Потім я приїхала до Запоріжжя. 

Мене шокувало, що зараз у мене нічого немає. Мого рідного села немає. Я не знаю, що зараз з моїм будинком. 

Я дуже хочу повернути моє минуле життя. Сподіваюсь, рідне село відбудують.