Вікторія Тимофіївна виїхала з родиною з рідного міста тому, що окупанти почали стріляти з «Градів» саме над їх будинком. Тепер їм страшно навіть думати про повернення додому, адже ворог стоїть під самим Оріховим
Мені 56 років. Ми жили в Запорозькій області, у місті Оріхів. Зараз цього міста вже немає. Наш будинок теж постраждав: вікна вилетіли разом з рамами.
Страшно туди повертатись, бо невідомо: чи виїдеш ти звідти живим, чи ні. Тим паче, що жили ми на окраїні міста і за цим районом з усіх сторін окупанти стоять.
У той день, коли почалась війна, мій чоловік пішов на роботу, а донька була вдома. Почувся звук пролітаючих ракет. Дочка каже: “Мама, пролетів реактивний літак”. У той же час почулися вибухи. Незабаром повернувся чоловік і сказав, що їх розпустили з роботи, бо почалась війна... Було чути, як громили склади, недалеко від нас, біля хлібопекарні також був приліт.
Було дуже страшно. Одно разу над нашим домом пролетів літак так низько, що ми з онукою попадали на підлогу. Нашу собачку вбило. Не хочеться все це згадувати.
Ми не виїжджали до того моменту, поки “Гради” не почали стріляти над нашим будинком. Ми вирішили все кидати та їхати, щоб спасти онучок шести та одинадцяти років.
Виїхали всією родиною в Запоріжжя. Наразі орендуємо житло. Дочка працює, а я вдома як домогосподарка, їсти варю, з дітьми уроки роблю.
Коли ми їхали, то було багато блокпостів, перевіряли документи, але ніяких проблем не було, окрім великої черги із машин, які виїжджали.
Під час нашого перебування в місті газ був, світло було з перебоями, вода також. Я старалася робити запас води: набирала в порожній посуд, який був у домі, та ванну. В аптеках ліків майже не було, їх завозили із Запоріжжя.
Запоріжжя ми обрали тому, що воно найближче від дому знаходиться. Хоча у мене є родичі у Львові, та далеко їхати ми не захотіли.
Давати якісь прогнози з приводу закінчення війни я не берусь. Спочатку думала, що до кінця року все закінчиться, але зараз бачу, що ні. Наші хлопці тримають оборону, тому до Запоріжжя ворог не дістане. Ракети тільки пускають. Якщо ж росіянам вдасться прорвати Оріхів, то через пару годин вони будуть під Запоріжжям.