"Місце сили", – медик та мисткиня Оксана Левченя – про життя у воєнному Києві

Українська художниця, засновниця майстерні OLK manufactory, медик Оксана Левченя з початком війни не покинула рідного міста.

Війна застала мене о п’ятій ранку, 24 лютого 2022, в майстерні, де я живу, на вулиці Десятинній у Києві. Першою реакцією було вивезти всіх, кому треба було виїхати, та моїх тварин у безпечне місце.

Для себе я не розглядала варіантів від’їзду. Це моя країна, мої люди та моя земля.

Моя майстерня – поруч із місцем заснування Десятинної церкви, Музею історії України. Це дивовижне місце. На гранітних плитах висічено: Вали граду Кія, п’яте століття. А в сусідньому з моїм дворі – на вулиці Володимирській – поховано дев’ять Великих князів Київських.

Суть конфлікту та війни, яку Росія розв’язала проти України, звідси має не просто віроломний вигляд. Це наша війна за правду. Брехня, якою орудує пропагандистська машина рф, нежиттєздатна, і те, що відбувається зараз, – неминуче та сакральне очищення від неї.

Моє життя змінилося. Стан важко описати. У Києві я почуваюся сталкером.

Спочатку було дуже страшно, а звук сирени повітряної тривоги викликав бажання сховатися й завмерти – тепер це рутинний саундтрек до життя в Києві. До сховища не ходжу (не намагайтеся відтворити у реальному житті. – Ред.).

Наразі я навчаюсь на інструкторку в школі тактичної медицини «КОЛЕСО», що її організували легендарна військова парамедичка з досвідом, отриманим протягом війни з 2014 року, Ольга Омельчук та Валерій Вознюк – український онкохірург, учасник АТО 2014. Керівник центру – український вчений-біохімік, викладач біохімії та патофізіології, кандидат медичних наук Олександр Хижняк. Проводить навчання група інструкторів.

"КОЛЕСО" – це скорочена, адаптована версія натівського протоколу CABCD, яка дає змогу навчити наших захисників – ЗСУ та тероборону – домедичної, догоспітальної допомоги. Простіше кажучи: максимально швидко навчити максимальну кількість людей рятувати життя собі та побратимові на полі бою.

Навчання триває офлайн. "КОЛЕСО" розшифровується так: К – кровотеча, О – огляд дихальних шляхів, Л – стан легенів, Е – ефективність дихання, С – робота серця, О – огляд тіла та оцінка свідомості.

Дуже важливо, що слухачі отримують практичні навички й можуть поставити запитання безпосередньо інструкторові. Інструктор повинен мати медичні знання, оскільки запитань багато, вони потребують спеціальної підготовки, в ідеалі – це лікарі з досвідом роботи, або люди із середньою та вищою медичною освітою.

На своєму першому виступі перед бійцями я впізнала серед слухачів Андрія Борисовича Карачевського, видатного українського нарколога, легенду психотерапії залежностей. Поруч сиділи капелан, ветеринар, педіатр та психотерапевт.

Всі – у формі та зі зброєю в руках. Ось така нова реальність.

Окрім "Колеса", я допомагаю ЗСУ.  Готую спільний з іншими митцями проєкт для презентації України у світі. Беру участь в аукціонах і зборах коштів для української армії та допомоги потерпілим від російської агресії українцям. Один з проєктів – малюнки та хронологічні записки на стінах моєї квартири.

Іноді плачу, рідше – сміюся, телефоную щодня синові та мамі.

Мама, її брати й сестра опинилися в окупації. Син, на щастя, нині в університеті за кордоном. Рідні переживають події стійко та героїчно. Хоча дядько, наприклад, уже пережив війну 2014-го в Луганську.

У мами серцева недостатність, вона потребує кардіопрепаратів і тироксину у вигляді замісної терапії. Жодної можливості передати їй ліки не було. Якимось дивом волонтери змогли доправити до аптеки потрібні препарати. Я не знаю навіть, кому дякувати.

Пронизують суперечливі почуття: від безсилля перед брехнею російської пропаганди та люттю перед віроломною підлістю росіян, які підтримують війну, до гордості за наших людей, українських захисників, волонтерів. Проте я відчуваю беззастережне та однозначне відчуття правди, моменту «тут і зараз». У своєму місті, у своїй майстерні почуваюся в безпеці.

Навчаюся жити в нових умовах. Сподіваюся, зможу протриматися тут до перемоги, яка, вірю, настане дуже скоро.