Я виїхав з Маріуполя наступного дня після початку війни. Вже тоді були встановлені блок-пости, тож дістатися Запоріжжя було непросто. Там мене з мамою прийняли у церкві та надали необхідну допомогу. Потім ми виїхали до Черкас. 

Я дуже люблю Маріуполь. Мені боляче від того, що з ним зробили росіяни. Мій батько безвісти зник у Маріуполі. Я досі не знаю, чи він живий.

Батько був волонтером та до останнього допомагав людям, розвозив продукти по підвалах, а дітям доставляв памперси.

Думаю, війна триватиме ще декілька років. Я планую закінчити навчання, піти до лав «Азову», а потім повернутись до Маріуполя та продовжити справу свого батька.