У Гуляйполі постійно лунали вибухи. Я не вірила, що Росія таке вчинила. Ракети літали над головами, неможливо було сидіти у підвалі. Діти були перелякані. Світла, води та газу не було. Мій будинок розбили - це був жах.

Найбільше мене шокувало, що окупантами стали наші сусіди. Я не очікувала від них такого. 

Я виїхала до Запоріжжя зі своїми сусідами. Вони їхали на своєму транспорті. Зараз мені виживати складно: пенсія маленька, допомоги ніякої немає. Живу у сестер. Всі мої рідні у Запоріжжі. Син з онуками мене підтримують, як можуть. Я чекаю на закінчення війни. Після перемоги хочу, щоб ми всі жили у вільній країні. Я поїду додому та буду відбудовувати житло.