Ми переселенці з Донецька, в Маріуполі вже майже рік, але досі не забули, як кілька разів потрапляли під обстріли, ховалися в підвалах і голодували. Жили і в бомбосховищі – це підвальне приміщення, сире й холодне, де було багато людей. Приносили, хто що міг, стелили ковдри й подушки на підлогу.
Я переїхала минулого року, коли мій будинок цілком зруйнували снаряди. У Маріуполі народився другий син Микита. Ми знімаємо зараз квартиру, старший син Ігор ходить до школи, але відпустити минуле не виходить. Ігор досі переживає все заново.
Нещодавно ми йшли з ним кудись і почалися вибухи. Він кидає коляску з Микитою, яку віз, і йде... Я кричу йому: «Ти що!?» А він мені каже: «Мамо, я боюся, давай нікуди не підемо». За допомогою звернулися до психологів.