Через війну бізнес Тетяна Володимирівни більше не працює, а сама вона з родиною виїхала у Запоріжжя

Я мешкала у місті Оріхів Запорізької області. Мала свій бізнес - продавала будівельні матеріали. Мені 61 рік.

Коли почалася війна, я забрала до себе з Донецької області маму. Їй 80 років. На другий тиждень війни Оріхів почали бомбити, не стало води. Газ у нас був до останнього, доки у Мирному не перебили газопровід. Ми літні люди, запас харчів у нас був, тож не голодували.

Кожного дня було страшно. Від обстрілів, від думки, що окупанти у місто можуть зайти.

У мій магазин було влучання – за стіною впав снаряд, хвилею підняло дах, впала стеля, вікна вилетіли. Продавець саме в магазині була, вчасно встигла впасти на підлогу і вціліла.

Мабуть, ми б ще побули вдома, але дуже важко зі старою людиною ховатися у підвалі, сидіти в холоді. У кінці квітня мама ледь не впала, спускаючись у підвал, і наступного дня ми виїхали. Зараз ми у Запоріжжі, але я дуже сумую - хочеться повернутися додому.